Опубликовано admin 28 Дек 2018 в Новости судебной практики | Нет комментариев
Відсутність коштів на доступ до Феміди слід доводити належним чином
Посилання на економічну кризу в державі не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору. А ось, наприклад, невиплата заробітної плати, підтверджена довідкою про заборгованість, — може. Це зазначається в аналізі причин відмов у задоволенні заяв громадян щодо звільнення від сплати судового збору або щодо відстрочення сплати.
Якщо платити нічим
Аналіз підготовлений у Зарічному районному суді. Зазначено, що одним з аспектів верховенства права є доступ до правосуддя. Ідеться про можливість для особи безперешкодно отримати судовий захист,
безстороннє вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Якщо особа звертається до суду по захист своїх справ, то, крім клопоту, пов’язаного з оформленням відповідної позовної заяви, збиранням і наданням доказів на підтвердження своєї правоти, на її плечі лягає також і обов’язок сплатити судовий збір, розмір якого встановлений законом «Про судовий збір».
Згідно з ч.1 ст.4 цього акта збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Для прикладу, у 2018 р. мінімальний розмір судового збору для фізичних осіб становить 88,10 грн., максимальний — 8810.
Інколи сума збору є непомірною для громадян, але законодавець передбачив пільги.
У той же час у ст.136 Цивільного процесуального кодексу передбачена можливість звернутися до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати збору. Така можливість доступна для осіб, які не входять до пільгових категорій, проте, звертаючись до суду, не можуть сплатити збір через незадовільне матеріальне становище.
Отже, держава визначилася зі способом, який може використовуватися для доступу до суду.
Врахувавши майновий стан особи, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Така ухвала може бути винесена, якщо розмір збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача — фізичної особи за попередній календарний рік.
Також клопотати про звільнення від сплати або розстрочення можуть:
• військовослужбовці;
• батьки, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
• одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
• члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
• особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Також суд може звільнити від сплати або розстрочити виплату, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті збору в установленому законом порядку й розмірі. На підтвердження незадовільного майнового стану можуть бути надані:
• довідка про доходи;
• довідка про склад сім’ї, наявність на утриманні непрацездатних членів сім’ї;
• банківські документи про відсутність на рахунку коштів;
• довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Клопотання без доказів
Проте трапляються випадки, коли суду доводиться відмовляти в задоволенні заяв громадян щодо звільнення від сплати збору або щодо відстрочення його сплати. Так, за період з 1.01 до 1.11.2018 до суду надійшло 62 такі клопотання. З них 26 задоволено, у задоволенні 36 відмовлено.
Серед останніх можна виокремити такі:
• про звільнення від сплати збору — 20;
• про відстрочення сплати — 14;
• про розстрочення — 2.
Судді відмовляли в задоволенні клопотання у разі ненадання позивачем доказів наявності визначених законом умов, які дозволяють звільнити від сплати або розстрочити її. Також підставами відмови були отримання позивачем доходу за останні 6 місяців як викладачем-стажистом, але без урахування стипендії аспіранта, ненадання доказів того, що особа перебуває у скрутному матеріальному становищі та змушена нести додаткові витрати на збереження пошкодженого транспортного засобу, який був придбаний за позичені кошти.
Не був звільнений від сплати позивач, який не надав доказів на підтвердження обставин отримання ним допомоги малозабезпеченим сім’ям, а також обставин того, що його середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Відмовляли судді у звільненні від сплати у зв’язку з ненаданням жодних відомостей щодо наявності чи відсутності інших джерел доходу, оскільки позивач є працездатною особою, отримує пенсію за вислугу років.
Серед інших підстав:
• ненадання довідки про розмір доходу, відсутність будь-яких документів про членів сім’ї та їхні доходи;
• непідтвердження посилань на значні витрати на лікування;
• перевищення доходами розміру прожиткового мінімуму на особу;
• ненадання жодних документів на підтвердження
-відсутності доходу або його низького рівня;
• непідкріплення заяви письмовими доказами щодо витрат на оплату комунальних послуг, отриманих доходів, віку чи інших доказів, передбачених законом.
Таким чином, найчастіше судді відмовляють у задоволенні клопотань з огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення від сплати збору.
Право, а не обов’язок
Зазвичай перед заявленням такого клопотання позивач звертається по безоплатну правову допомогу. Підготовку клопотання разом з позовною заявою здійснює саме особа, яка надає правову допомогу.
Звільнення від сплати збору, його зменшення, відстрочення, розстрочення за клопотанням сторони є правом суду, а не обов’язком. Рішення суд ухвалює в кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених підстав. Тобто недостатньо лише подати клопотання, де розписати всі проблеми, необхідно ще подати достатні докази, які підтверджують таку інформацію.
Разом з тим загальним процесуальним принципом є рівність сторін у справі. Тому посилання, наприклад, на економічну кризу в державі не може бути для суду підставою для звільнення від сплати збору. Інша сторона також живе в державі під час економічної кризи. А ось, наприклад, посилання на невиплату роботодавцем заробітної плати, підтверджене довідкою про заборгованість, такою підставою може бути.
Верховний Суд також навів рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», в якому зазначено, що вимога сплати збору цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні від 26.07.2005 у справі «Kniat v. Poland» ЄСПЛ указав на те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, про надання відстрочення чи розстрочення, національні суди повинні встановити реальний дохід (розмір заробітної плати, соціальних виплат, стипендії тощо) особи, чи наявне в неї рухоме та нерухоме майно, цінні папери, чи є в неї можливість розпоряджатися
вказаним без значного погіршення власного фінансового стану.
Підсумовуючи викладене, можемо зазначити, що причиною відмови в більшості випадків є неналежна якість підготовлених позивачами та їхніми представниками клопотань про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення.
