Офіційне міжнародне визначення особи без громадянства: «особа, яка не вважається громадянином жодної держави в рамках її законодавства».
У 2013 році Україна приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства і до Конвенції ООН 1961 року про скорочення безгромадянства. 16 червня 2020 року Парламент України прийняв Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства».
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Як визнати особу без громадянства.
Особа, яка не може отримати паспортний документ у зв’язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. Також обов’язком такої особи є подання доказів для визнання її особою без громадянства.
У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім’ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з’ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з’ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Підстави для відмови:
Кодексом законів про працю України передбачено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.
Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про зайнятість населення» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, осіб, яких визнано особами без громадянства, представники іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України, тощо, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Тобто, на іноземних громадян поширюються всі права і обов’язки передбачені законодавством про працю України, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.
При цьому слід зазначити, що Законом України «Про зайнятість населення» визначені особливості прийому на роботу іноземців та осіб без громадянства.
Так, статтею 42 цього Закону передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.
Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.
Постановою КМУ № 858 від 15 листопада 2017 р., із змінами від 11.11.2020, внесених Постановою № 1096, затверджено форми заяв для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства
Слід зазначити, оформлення документів, необхідних для отримання дозволу на використання праці іноземців здійснює роботодавець, який запрошує на роботу іноземця.
В связи с ухудшением погодных условий в городе Одесса и введения «красного» уровня опасности, 28.01.2021 офис компании закрыт.
Мы работаем для Вас удаленно и готовы предоставить консультацию по всем интересующим Вас вопросам по контактным телефонам: 097-754-79-48; 068-124-25-85.
Кроме этого, все взятые на себя обязательства, будут выполнены своевременно!
С уважением, Директор компании Л.Я. Ефимова!
Далее
Непорозуміння між керівництвом і підлеглими виникає з різних причин, але найчастіше вони пов’язані з порушеннями трудового законодавства.
У переважній більшості випадків, ініціаторами судового розгляду трудового спору виступають працівники, які незадоволені діями або бездіяльністю керівників.
Основний орган, що займається врегулюванням конфліктів — це комісія з трудових спорів. Якщо вона не зможе вирішити проблему, то у будь-якої із сторін конфлікту є право звернутися до суду.
У силу ст. 55 і 124 Конституції України, працівники мають право безпосередньо звертатися до суду з позовними заявами про захист суб’єктивного трудового права незалежно від того, чи створено комісію по трудовим спорах на підприємстві чи ні.
Для тих, хто все ж бажає звернутись за вирішенням свого питанні до комісії по трудовим спорам, варто знати, що не можуть розглядатися в комісіях по трудових спорах трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, про зміну дати і формулювання причини (підстави) звільнення. Безпосередньо в судах розглядаються спори про оплату часу вимушеного прогулу, хоча б працівник і не вимагав поновлення на роботі.
Тому в силу п. 2 ч.1 ст. 232 КЗпП працівник має право звернутися безпосередньо до суду із заявою про виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, якщо він був незаконно переведений на іншу роботу, якщо власник незаконно змінив істотні умови праці та якщо працівник відповідно до таких вимог власника виконував іншу нижчеоплачувану роботу, звернувся з додержанням установленого строку до суду з позовом про поновлення на роботі та вимагає виплати різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, при незаконному переведенні на іншу роботу чи зміні істотних умов праці.
Спори, перелічені в ст. 232 КЗпП, не можуть розглядатися в комісіях по трудових спорах. Якщо заява по спору, який відноситься до такої категорії, подана в комісію по трудових спорах, вона не повинна бути прийнята. Якщо вона прийнята, то не повинна розглядатися. Якщо ж вона розглядається, то комісія по трудових спорах не вправі вирішити такий трудовий спір, тому що її рішення не буде мати чинності.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій ст. 221 і ст. 222 КЗпП;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій ст. 221 і ст. 222 КЗпП;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, а одиноких матерів (батьків) – при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.
Далі, розповімо про важливі моменти, на які варто звернути увагу.
Із вступом у силу нових процесуальних кодексів, трудові спори були віднесені до таких, що розглядаються у спрощеному провадженні, а також введено таке поняття як «малозначний спір».
Начиная с 2018 года, Министерство образования и науки, продолжает усовершенствовать процедуру лицензирования образовательной деятельности.
Если Вы давно рассматриваете такую бизнес-идею, как открытие частного детского сада, Вам к специалистам Юридической компании-Легал!
Мы проанализируем конкретно Вашу ситуацию, предложим оптимальные варианты для быстрейшей реализации бизнес плана.
Подготовим Вам полный комплект документов, учитывая все последние законодательные изменения, окажем комплексное юридическое и бухгалтерское обслуживание, что на первом этапе позволит собственнику начинающего бизнеса сосредоточиться только на развитии своего дела.
Ранее, мы рассказывали Вам о всех деталях и нюансах, открытия частного детского сада. Согласитесь, достаточно сложно пройти этот процесс самостоятельно.
С нашей помощью открыли свои двери многие детские учреждения.
Не откладывайте свою мечту в дальний ящик, именно сейчас время ее реализовать! Ведь даже во время временных ограничений страдает множество направлений бизнеса, но, заметьте, детские сады работают, что не может не радовать!
Ждем Вас по адресу: Адмиральский проспект, 25
068-124-25-85
097-754-79-48
Далее
У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.
З метою зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) подається заява.
Громадяни України, які проживають на її території подають заяви до відділів реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання; громадяни України, які постійно проживають за кордоном, до дипломатичного представництва або консульської установи України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку.
Зазначена заява подається у письмовій формі разом з паспортом громадянина України, а у разі, коли заявник постійно проживає за кордоном, — з пред’явленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Згода батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи оформлюється також у вигляді заяви та подається ними особисто, а у разі, коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, вона, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.
Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але не отримала паспорт громадянина України, пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць.
Також прізвище, власне ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону, а також у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Однак однієї заяви про зміну імені недостатньо, одночасно до неї додаються наступні документи:
свідоцтво про народження заявника;
свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі);
свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано);
свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено;
фотокартка заявника.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, перевіряють відомості, зазначені у заяві та в документах, що додаються до неї.
Під час подання заяви про зміну імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України попереджає заявника про встановлену законодавством відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей і необхідність обміну паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон та інших документів у разі зміни імені.
Строк розгляду заяви про зміну імені відділом реєстрації актів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня її подання. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений, але не більш як на три місяці, з письмового дозволу керівника відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, мм. Києві та Севастополі.
Заява про зміну імені дипломатичним представництвом або консульською установою України розглядається у шестимісячний строк з дня її подання.
Відділ реєстрації актів цивільного стану надсилає необхідні матеріали до органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника для надання висновку про можливість зміни імені, а дипломатичне представництво або консульська установа України надсилає через Міністерство закордонних справ до Міністерства внутрішніх справ для подальшого пересилання до органу внутрішніх справ за останнім місцем проживання заявника в Україні.
Орган внутрішніх справ за результатами відповідної перевірки, яка проводиться безоплатно, у місячний строк готує та надсилає висновок про можливість зміни разом з усіма матеріалами до відділу реєстрації актів цивільного стану чи через Міністерство закордонних справ до відповідного дипломатичного представництва або консульської установи України.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України на підставі документів про зміну імені та висновку органу внутрішніх справ про можливість зміни імені готує висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні та надсилає заявникові.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені здійснюється з наступних підстав:
перебування заявника під слідством, судом, адміністративним наглядом;
наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
подання заявником неправдивих відомостей.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді.
Протягом трьох місяців заявник, якому надано дозвіл на зміну імені може звернутися для реєстрації зміни імені до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України для реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу.
Реєстрація зміни імені громадян України, які проживають на території України, проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану після сплати заявником державного мита, громадян, які постійно проживають за кордоном, проводиться дипломатичним представництвом або консульською установою України після сплати заявником консульського збору.
Під час реєстрації зміни імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові свідоцтво про зміну імені.
Повторна зміна імені фізичної особи здійснюється відповідно до вищезазначеного Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи.
