Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.
Наша клієнтка написала чудовий відзив безпосередньо про роботу адвоката Єфімову Л.Я. та в цілому Юридичної компанії-Лєгал.
Ми щиро вдячні за відзив та рекомендації!
Та у звязку із цим, хочемо розкрити деталі справи, можливо, комусь вона стане в пригоді.
Так, Адвокат Єфімова Лариса Яківна, представляла інтереси позивача та звернулася до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ТОВ «ФК «Женева», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Справа № 758/11087/20.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2020 року Приватним нотаріусом БРНО КО Колейчиком В.В. було необґрунтовано вчинений виконавчий напис, за реєстровим № 12665.
Виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 66417,15 грн, які є боргом за кредитним договором від 20 лютого 2014 року № 12186/0015XSGF, укладеним між ПАТ «Платинум Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Женева» та ОСОБА_1 .
Сторона позивача стверджувала, що не визнає такий розмір заборгованості, заперечували проти її безспірності. Також звернули увагу суду, на те, що виконавчий напис вчинений з порушенням процедури.
Враховуючи наведене, адвокат в інтересах позивача, просила суд визнати виконавчий напис ПН БРНО КО Колейчика В.В. від 15.05.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 12665 таким, що не підлягає виконанню, судові витрати у розмірі 13261,20 грн., включаючи витрати на правову допомогу, стягнути із відповідача.
08 червня 2021 року суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
А вже станом на сьогодні, із фінансової компанії стягнуто на користь позивачки всі понесені витрати!
Тож, якщо Вам потрібна допомога, негайте час, звертайтесь до адвоката!
Наші телефони: 0977547948; 0639569854
Ділимось з Вами ще одним позитивним рішенням, отриманим у результаті роботи адвоката Єфімової Лариси Яківни, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі.
Рішення від 09 лютого 2022 року, справа № 522/17991/21.
Суть справи та нормативне обгрунтування.
ОСОБА_1 (Далі Позивач) та ОСОБА_2 через Чорноморську товарну біржу (м.Одеса, вул. Гаванна, 6, код ОКПО 24532724) укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме 145/1000 (сто сорок п`ять тисячних) частини квартири, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний договір вчинено на підставі вимог ст.15 Закону України «Про товарні біржі», зареєстрований на Чорноморській товарній біржі в «Журналі реєстрації біржевих договорів з нерухомістю» за №3 від 20.01.2000 року.
Зареєстрований Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за № __, про що свідчить відповідна відмітка на самому договорі.
Також договір містить відомості про те, що цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
Всі істотні умови договору до його подальшої реєстрації на біржі сторонами виконані.
Позивач повністю розрахувався з продавцем, про що свідчить п. 6 укладеного договору.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України «Про товарну біржу» визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України «Про товарну біржу»).
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».
За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачам вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданої квартири виселилась з неї, позивач вселився в квартиру, користується нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.
Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в грудні 1995 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
Якщо Вам потрібна допомога адвоката, звертайтесь до офісу нашої компанії: м.Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9 або за телефоном: 097-7547948; 063-9569854
Адвокат Л.Я. Єфімова!
Далее
Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.
Реалізація такого права відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку.
Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством.
Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:
1) непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;
2) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується членам сім’ї особи, зниклої безвісти, за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;
4) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;
5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Опікун над майном особи, зниклої безвісти, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.
Опіка над майном особи, зниклої безвісти, припиняється у разі скасування судового рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
У разі, якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.
За особою, зниклою безвісти, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.
Особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту та/або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законами України.
Внесення до Єдиного Реєстру загальних відомостей про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Комісією з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Національною поліцією України, Службою безпеки України, Міністерством оборони України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, Національною гвардією України та місцевими органами виконавчої влади.
Внесення відомостей до Реєстру щодо наявності інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи та безпосереднього розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Національною поліцією України.
Внесення інформації про наявність або відсутність рішення суду про визнання розшукуваних осіб зниклими безвісти за особливих обставин, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється судами.
Уповноважені органи зобов’язані вносити відомості до Реєстру протягом 24 годин з моменту їх отримання.
Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку.
Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування протягом трьох років, або якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Виняток встановлений ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Що варто знати при поданні заяви до суду.
Найважливішою державною соціальною гарантією, пов’язаною з оплатою праці, є мінімальна заробітна плата, яка є обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Нагадаємо, що установлено мінімальну заробітну плату на 2022 рік: – у місячному розмірі: з 1 січня – 6500 грн, з 1 жовтня – 6700 грн; – у погодинному розмірі: з 1 січня – 39,26 грн, з 1 жовтня – 40,46 грн.
Розглянемо, у яких випадках та на підставі яких документів може відбуватись утримання/відрахування із заробітної плати.
Відрахування (утримання, стягнення) – це та частина нарахованої працівникові відповідно до штатного розкладу та встановлених норм заробітної плати, яка йому не видається, а утримується роботодавцем, який потім розпоряджається цими грошовими коштами відповідно до законодавства.
Документами, на підставі яких здійснюється відрахування із заробітної плати, можуть бути:
— наказ (розпорядження) роботодавця (у разі покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює);
— будь-які виконавчі документи, перелічені у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV – наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
— ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення;
— виконавчі написи нотаріусів;
— письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь суб’єкта підприємницької діяльності, що продав працівникові товар у кредит відповідно до Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 383, тощо.
Перелік виплат, на які законодавством забороняється звернення стягнень, наведено у ст. 73 Закону «Про виконавче провадження»:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Проте, в кожному випадку, коли відбувається утримання із заробітної плати, варто розібратись із законністю таких підстав.
Нагадаємо, що останнім часом стали популярні стягнення по виконавчому напису нотаріуса, які на справді, не завжди є законними та визнаються судами такими, що не підлягають виконанню.
Тож перевірте свої доходи та можливі утримання/відрахування із них.
Варто знати, що відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто наведене свідчить про те, що у разі незаконності утримання чи відрахування із заробітної плати коштів, такі кошти підлягають поверненню.
Якщо у Вас виникають сумніви щодо законності утримання чи відрахування із Вашої заробітної плати, звертайтесь до офісу компанії, ми проаналізуємо конкретно Вашу ситуацію та надамо кваліфіковану допомогу.
З повагою, адвокат Л.Я. Єфімова!
Законом України «Про психіатричну допомогу» закладено одне з особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи — право на медичну допомогу. Надання фізичній особі такого виду медичної допомоги як психіатрична допомога здійснюється не тільки з дотриманням закону, а й інших актів цивільного і медичного законодавства.
Специфіка надання особі психіатричної допомоги полягає в тому, що захворювання, пов’язані із психічними розладами, можуть виключати можливість особи усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Тому лікування таких захворювань, звичайно, коли воно мотивоване і необхідне, є турботою про особу. Але в окремих випадках ця «турбота» може мати неправомірний характер, порушувати вимоги законодавства, посягати на суб’єктивні права та охоронювані законом інтереси особи, якій надається психіатрична допомога.
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника.
Загальновідомо, що після поміщення людини до психоневрологічного відділення, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством, тобто до кожної такої людини діє презумпція невинності. Але презумпція є особливим різновидом юридичних фактів — фактів, які можуть бути спростовано. До настання такого спростування вказана презумпція діє, оскільки вона передбачена Законом, і не потребує встановлення судом.
Практика ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 2012 року у справі «М. проти України зауважує, що особу не можна позбавити волі на підставі психічного розладу, якщо не дотримано три мінімальні умови:
1) психічний розлад особи має підтвердити надійна об`єктивна медична експертиза;
2) психічний розлад має бути такого ступеню, який вимагає обов`язкової госпіталізації;
3) обґрунтованість тривалої госпіталізації залежить від стійкості такого розладу.
Цікавим моментом є те, що діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я. Також слід відмітити, що суду необхідно встановити чи є лікар-психіатр, який звертається з відповідною заявою до суду, представником лікувального закладу, тобто уповноваженою особою, оскільки закон передбачає звернення саме представником закладу.
Тож у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, заклад з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
Суд розглядає такі справи в порядку окремого провадження справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 341 ЦПК України заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом десяти днів.
Порядок повернення помилково або надміру зарахованих коштів до бюджету (судового збору) передбачено відповідним Порядком із змінами від 08.12.2021 р. № 647
Далі детально зупинемось на змінах.
Зміни внесені з метою запровадження електронної системи взаємодії органів Держказначейства з органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, в процесі повернення з державного та місцевих бюджетів помилково або надміру зарахованих коштів.
Також встановлено перехідний період з 01.01.2022 р. до 31.03.2022 р. для повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, із використанням системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство».
Порядок доповнено новими термінами: · надміру зараховані кошти — сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов’язання; · помилково зараховані кошти — кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Визначено, що у процесі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (крім податків, зборів, пені та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби): · застосовується система дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства — Казначейство» (далі – система Казначейства) з використанням засобів криптографічного захисту інформації Казначейства; · між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, органами, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, місцевими фінансовими органами, Казначейством та головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — головні управління Казначейства) здійснюється обмін електронними документами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів та печатки.
Датою та часом отримання електронних документів органом, що контролює справляння надходжень бюджету, органом, який веде облік заборгованості в розрізі позичальників, місцевим фінансовим органом, Казначейством та головним управлінням Казначейства, є дата та час, зафіксовані в електронному повідомленні системи Казначейства про отримання таких документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов’язковим зазначенням інформації в такій послідовності:
· найменування платника (суб’єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті);
· місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою);
· причина повернення коштів з бюджету;
· найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, головного управління Казначейства, Казначейства платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається оригінал або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
!!!Під час подання платником заяви про повернення коштів з бюджету в електронній формі одночасно подається сканована копія з обов’язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги»:
· документа на переказ або електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету;
· судового рішення, засвідченого належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого);
· довіреності на отримання коштів довіреною особою, засвідченої згідно з вимогами ЦКУ;
· паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).
Далее