На засіданні 15 жовтня Кабмін вніс зміни до порядків № 685 та № 740 — щодо процедури надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Про це повідомила пресслужба Мінветеранів.
Змінами врегульовано, зокрема, процес подання такої заяви у паперовій формі.
«Відтепер це можна зробити за місцем своєї реєстрації, звернувшись до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі поштою, або через ЦНАП», — пояснили в міністерстві.
Крім того, змінами визначено перелік органів, до яких місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики робить запит на витребовування документів, у разі їх відсутності у заявника.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
Далее
За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.
На це вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 240/7766/23.
ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці про накладення штрафу за порушення нею вимог законодавства про працю (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Вказаний факт був установлений ДПС під час проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивачки, про що був складений акт та надісланий управлінню Держпраці.
Суди попередніх інстанцій визнали оскаржений адміністративний акт протиправним, посилаючись на абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, який передбачає, що за вчинення такого правопорушення ФОП, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження, а не штрафу.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
КАС ВС визнав висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, які передбачають санкцію у вигляді попередження за вчинені у спірних відносинах порушення законодавства про працю лише для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, тоді як за змістом наявних у справі матеріалів позивачка до таких суб’єктів не належить, вона перебуває на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку будь-якої з його груп.
Джерело: https://pravo.ua
Далее
Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду, повідомляє пресслужба ВС.
У справі, що розглядалася, між позивачкою (замовницею) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір про участь у спільному будівництві об’єкта нерухомості. Виконавець склав розписку про те, що отримав від замовниці 65 тис. дол. США як повну оплату за об’єкт нерухомості.
Згодом сторони уклали договір про розірвання зазначеного договору, за змістом якого виконавець зобов’язався повернути замовниці суму, еквівалентну 65 тис. дол. США, отриману як плату за об’єкт нерухомості.
Оскільки виконавець зобов’язання з повернення коштів не виконав, замовниця звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, стягнувши заборгованість у сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Відповідач у касаційній скарзі, не оспорюючи факту невиконання ним зобов’язання, посилався на те, що еквівалент суми 65 тис. дол. США в національній валюті підлягає обчисленню на момент звернення до суду із цим позовом, а не на момент виконання судового рішення.
Велика Палата ВС звернула увагу, що валюту платежу сторони в договорі не визначили. Водночас відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов’язання, що виникло між фізичними особами – резидентами.
За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у зв’язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов’язання. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов’язання та обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому ВП ВС виснувала, що якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Стягнення судом першої інстанції з виконавця на користь позивачки заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
Постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) за посиланням.
Далее
Верховна Рада прийняла за основу та в цілому законопроект №11376, завдяки якому статус особи з інвалідністю внаслідок війни зможуть отримати військовослужбовці, які отримали травми під час захисту України. Про це повідомила пресслужба Мінветеранів.
«На сьогодні існують непоодинокі випадки, коли пораненим, загиблим (померлим) військовослужбовцям причину їхньої інвалідності, смерті пов’язують з отриманою ними травмою. Водночас, згідно чинного законодавства, цей статус могли отримати лише ті військовослужбовці, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання. Проте, у таких випадках вони не завжди могли отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, а члени їхніх сімей у разі загибелі воїнів — статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України», — пояснюють автори законопроєкту.
Документом вносяться зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими:
1) статті 7, 10 та 10-1 Закону доповнити словом «травма» як причина інвалідності або загибелі;
2) викласти статтю 18 Закону у новій редакції, згідно з якою основним документом, що підтверджує статус пропонується визначити е-посвідчення.
«Перехід до е-посвідчення ветерана як основного документа сприятиме поліпшенню надання адміністративних процедур, швидшому та ефективнішому доступу до соціальних гарантій, передбачених законодавством для ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни/Захисників чи Захисниць України. Крім того, е-посвідчення ветерана дозволяють зменшити час, необхідний для перевірки факту надання відповідного статусу особі та забезпечують оперативність у наданні послуг», — пояснюють в міністерстві.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Суди визнали власника розплідника собак винуватим у необережному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, тобто за ст. 128 КК України, оскільки він залишив утримуваних ним собак сторожової породи на самовигулі на території свого домоволодіння, знаючи про можливість збоїв у роботі електричних воріт огорожі, не забезпечив надійного їх зачинення або не помістив собак у вольєр, внаслідок чого собаки самовільно вийшли на вулицю і напали на потерпілу, нанесли їй не менше 51 укусу, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що оскільки собаки перебували за межами домоволодіння, тобто на вулиці, поза контролем чи безпосереднім наглядом власників, то вони вважаються безпритульними, а тому склад злочину, передбачений ст. 128 КК України, відсутній. На думку захисту, потерпіла повинна була, побачивши собак на вулиці за межами домоволодіння, вибрати інший шлях, однак цього не зробила і діяла на власний страх і ризик, що призвело до таких наслідків.
За матеріалами справи на час події собаки дійсно перебували за межами домоволодіння, де вони утримувалися, однак ці собаки не були безпритульними з огляду на те, що вони мали господарів та місце утримання, яке було залишено ними не з волі таких господарів. Оскільки саме засуджений є власником заводу / розплідника, де собаки були зареєстровані й утримувались, то він повинен нести відповідальність за завдані тілесні ушкодження як власник джерела підвищеної небезпеки, якими є собаки. Зважаючи на ці обставини, на власника покладаються додаткові обов’язки, пов’язані з вчиненням дій для забезпечення безпеки оточуючих осіб (які контактують із такими собаками), та враховувати можливі ситуації як несанкціонованого доступу, так і самостійного виходу такого джерела (собак) за межі вольєра чи домоволодіння.
Саме в цьому зв’язку засуджений допустив грубу недбалість у виді нестворення належних умов для утримання трьох собак, що стало підставою їх вільного виходу за межі території домоволодіння та надалі нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Крім того, суд не встановив, що потерпіла здійснювала якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собак.
Верховний Суд погодився з кваліфікацією дій засудженого за ст. 128 КК України, залишаючи в цій частині рішення судів попередніх інстанцій без зміни.
Постанова ККС ВС від 28 серпня 2024 року у справі № 359/5501/22 (провадження № 51-1639км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121321022.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Далее
4 жовтня в газеті «Голос України» було офіційно опубліковано Закон № 3928-IX «Про виноград, вино та продукти виноградарства».
Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила в цілому проєкт Закону № 9139 22 серпня. Документ, розроблений Мінагрополітики, підтримало 311 народних депутатів. Він набирає чинності з 1 січня 2026 року, крім окремих норм.
Раніше Мінагрополітики окреслило ключові положення ухваленого документа.
Основна мета Закону — приведення у відповідність норм галузевого законодавства з вимогами міжнародних правил виробництва продуктів виноградарства та виноробства та імплементації положень Регламентів ЄС щодо ведення виноградарства та виноробства, енологічних практик, виробництва ароматизованих винних продуктів, використання і захисту географічних зазначень вин, ароматизованих винних продуктів, та контролю у сфері виноградарства та виноробства.
Основними положеннями Закону передбачено:
привести терміни та визначення, класифікацію сортів винограду та вимоги до виробництва продуктів виноградарства та виноробства, ароматизованих винних продуктів, а також деякі енологічні практики та обмеження у відповідність до вимог, прийнятих в країнах ЄС;
запровадити вимоги для виробництва і обігу вин, продуктів виноградарства та виноробства, ароматизованих винних продуктів із географічними зазначеннями, аналогічні до сучасних правил в країнах ЄС;
визначити механізм захисту на території України географічних зазначень;
ввести нові терміни та визначення відповідно до категорій європейського законодавства;
створити єдину державну інформаційну систему «Виноградарсько-виноробний реєстр»;
передбачити можливість державної підтримки виноградарства та виноробства;
імплементувати правила щодо маркування та представлення виноробної продукції;
встановити принципи проведення перевірок виробництва виноробної продукції від виноградного куща до кінцевого продукту, визначити контролюючі установи та їх повноваження, конкретизувати санкції, які встановлюються за порушення вимог, встановлених законом.
У Мінагрополітики зауважили, що прийняття Закону дасть змогу:
забезпечити громадян високоякісною продукцією з особливими властивостями, що обумовлені природними умовами території походження, виробленою за міжнародними правилами;
створити нові робочі місця в сільській місцевості та сприятливі умови щодо розвитку суб’єктів господарювання всіх форм власності;
покращити стан здоров’я населення, забезпечуючи громадян високоякісною безпечною продукцією, що вироблена за міжнародними правилами.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
