6 вересня 2024 року в газеті «Голос України» опубліковано Закон № 3916-IX «Про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо розширення кола військовозобов’язаних, чиї близькі родичі, зокрема рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра, загинули або зникли без вісти під час участі у бойових діях, для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації». Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (7 вересня 2024 року).
Закон ухвалено з метою надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язаним, чиї близькі родичі, зокрема рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра, загинули або зникли без вісти під час участі у бойових діях.
«За оновленим законом про мобілізацію до війська могли мобілізовувати неповнорідних братів чи сестер, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час бойових дій. Тобто, якщо жінка має від різних чоловіків двох синів, то вони обидва могли бути мобілізовані. Водночас державою гарантовано, що з двох рідних братів у такій самій ситуації другий може не мобілізуватися. Зваживши всі моменти, ухваленим документом ми вдосконалюємо норми мобілізаційного законодавства», — роз’яснив заступник голови парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Арсеній Пушкаренко.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Якщо недієздатна особа не здатна за станом психічного здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і, відповідно, потребує рішення суду.
В іншому разі її примусова госпіталізація до психіатричного закладу, яка не є добровільною, є обмеженням права такої особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 758/4817/23 про визнання примусової госпіталізації незаконною, повідомила пресслужба ВС.
Особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно — на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
У судовому рішенні про визнання сина позивача недієздатним установлено в нього одночасну наявність двох критеріїв для визнання його недієздатним: не усвідомлює значення своїх дій та не керує своїми діями.
Будь-яких медичних даних про те, що на день госпіталізації до психіатричного закладу стан психічного здоров’я пацієнта покращився до такого ступеня, що він міг надати усвідомлену згоду на добровільну госпіталізацію до психіатричного закладу, матеріали справи не містять. Зазначене виключає добровільність процедури поміщення сина позивача до закладу з надання психіатричної допомоги.
Системний аналіз відповідного законодавства, рішень Конституційного Суду України від 2 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, від 20 грудня 2018 року у справі № 1-170/2018, а також релевантної практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що в разі, якщо недієздатна особа не здатна за станом психічного здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і потребує відповідного рішення суду.
За результатами розгляду справи колегія суддів КЦС ВС дійшла висновку, що в цьому випадку мало місце порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (позбавлення свободи).
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Виконання судових рішень щодо громадян інших держав в Україні — це питання, де закон чітко визначає свої межі, забезпечуючи рівність для всіх учасників процесу. Які заходи застосовуються для примусового виконання рішень щодо іноземців, розповідає Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон). Згідно зі статтею 77 Закону, до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, іноземці мають ті самі права та обов’язки щодо виконання судових рішень, що й громадяни України, а саме:
Також державний виконавець застосовує до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб всі передбачені статтею 10 Закону заходи примусового виконання рішень, такі як:
Відповідальність у разі невиконання рішення, передбачена статтями 75 та 76 Закону, поширюється на іноземців, осіб без громадянства та іноземні юридичні особи на рівні з громадянами України. У разі невиконання рішень виконавець може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або органів охорони державного кордону з поданням про заборону в’їзду в Україну чи депортації за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Заходи щодо охорони спадкового майна є важливими для забезпечення прав спадкоємців та захисту майнових інтересів громадян. Також це стосується забезпечення інтересів кредиторів спадкодавця та держави, що підкреслює їх значущість для всіх зацікавлених сторін.
Про це наголосили у Міністерстві юстиції.
Чинним законодавством передбачено низку заходів щодо охорони спадкового майна, які гарантують захист майнових прав громадян.
Відповідно до частини першої статті 1283 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.
Нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.
Статтею 60 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або в сільських населених пунктах — посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням фізичних та юридичних осіб, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави.
Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
За заявою спадкоємців або за повідомленням фізичних та юридичних осіб заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини.
У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування, уповноваженій на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Порядок вжиття заходів щодо охорони спадкового майна визначений главою 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Так, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється нотаріусом після отримання документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів.
Заява про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна реєструється в Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме:
Особливості опису спадкового майна
Після одержання заяви та вжиття всіх необхідних попередніх заходів нотаріус зобов’язаний прибути за місцезнаходженням майна для складання акта опису спадкового майна.
Опис спадкового майна проводиться за участю заінтересованих осіб (за бажанням) і не менше ніж двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов’язковою.
Вимоги до відомостей, які мають бути зазначені в акті опису, передбачені вищевказаним Порядком.
В акті опису мають бути зазначені:
На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису — загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі) померлого.
Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.
У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.
Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта опису видається охоронцю спадкового майна.
Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред’являють майно для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках — фінансовий орган або прокурора.
У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису спадкового майна на цьому акті робиться спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити цього рішення, на підставі якого майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи.
Строк, протягом якого триває охорона спадкового майна
Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.
Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, на підставі частини третьої статті 1270 Цивільного кодексу України і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців.
Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою — органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою.
Припинення заходів щодо охорони спадкового майна
Заходи щодо охорони спадкового майна припиняє нотаріус, який їх вживав.
Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.
З припиненням заходів до охорони спадкового майна повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Кабінет Міністрів затвердив Порядок ведення Єдиного туристичного реєстру (ЄТР).
Відповідну постанову № 754, ухвалену на засіданні Уряду 28 червня, ініціювало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури.
Мінінфраструктури роз’яснило, що ухвалена постанова визначає процедуру ведення ЄТР, його структуру, функціонування, адміністрування, процедуру формування і внесення інформації про готелі та туристичних операторів.
Ключова мета функціонування Єдиного туристичного реєстру — забезпечення прозорості та рівних можливостей на ринку туристичних послуг. Реєстр створено для обліку готелів і туристичних операторів, тобто суб’єктів туристичної діяльності.
Офіційно почати свою роботу ЄТР має з 1 січня 2025 року. Запускати оновлений реєстр буде Державне агентство розвитку туризму.
У міністерстві пояснили, що згодом, після повноцінного запуску Єдиного туристичного реєстру, кожен зможе перевірити легальність роботи готелів і туроператорів. Крім того, реєстр дасть можливість державі формувати політику, ґрунтуючись на реальних даних.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Державна податкова служба нагадує, що 1 липня набрав чинності Закон № 3706-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей експорту окремих видів товарів у період дії воєнного стану».
Документом пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу (далі — Кодекс) доповнено новим підпунктом 288.5.6, згідно з яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства і є його правонаступником, за землі сільськогосподарського призначення, передані в оренду відповідно до статті 1201 Земельного кодексу, — не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено — не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або області.
При цьому з Кодексу виключено пункт 288.6 статті 288, відповідно до якого плата за суборенду земельних ділянок не могла перевищувати орендної плати.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
