Відповідно до ст.11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» Авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Законодавство дуже чітко та детально регулює суспільні відносини в сфері права інтелектуальної власності, встановлюючи перелік суб’єктів та об’єктів авторського права та суміжних прав.
Так, об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
Такі результати інтелектуальної діяльності охороняються Законом, незалежно від їх призначення, обсягу, жанру та мети. Первинним суб’єктом авторського права завжди буде вважатися автор твору. У випадку, коли твір створено у співавторстві, авторське право належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.
Таким чином, авторське право на твір виникає з моменту його фактичного створення та не залежить від державної реєстрації. Проте, у випадку судового оскарження авторського права чи його встановлення, процес доказування авторства складніший, ніж при наявності свідоцтва про реєстрацію. Враховуючи це, та застраховуючи себе на майбутнє, багато авторів обирають більш безпечний засіб охорони свого авторства у вигляді реєстрації права на твір.
Державна реєстрація авторського права – право кожного автора, процес, який провадиться спеціально утвореним законодавством органом – Українським інститутом Інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ). Для того, щоб зареєструвати твір необхідно заповнити відповідну заяву, надати примірник твору та сплатити адміністративний збір. Залежно від участі створені твору, його характеру та наявності договору процедура може відрізнятися.
Юридична компанія – Лєгал допоможе зареєструвати авторські права на результат інтелектуальної діяльності. Великий стаж та підтверджена професійність наших співробітників зумовлюють правильність, легальність та законність процедури. Ми зробимо все якісно!
Крім того Ви повинні знати, що субєкт авторського права (власник твору, тощо) має право передати в управління свої права шляхом укладення договору про використання прав.
Частиною 1 ст. 31 вищенаведеного Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Тож, як висновок, автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені ст. 440 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема виключне право дозволяти використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно з ст. 32 зазначеного Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об’єкти.
14.07.2021 відбулось введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості» від 19.03.2021 р. (далі Закон).
Відбулось те, чого так довго чекали Позичальники, які за певних обставин, опинились у складній ситуації та не змогли вчасно сплатити зобов’язання по кредиту.
Так Законом встановлено вимоги щодо взаємодії кредиторів та колекторів із споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).
Що варто знати Позичальникам приведемо далі.
Варто знати, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію.
Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію:
про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки);
про право споживача на звернення до НБУ щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією;
про право споживача на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості;
інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.
Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов’язаний протягом 10 робочих днів повідомити про це споживача.
Під час першої взаємодії із споживачем у рамках врегулювання простроченої заборгованості кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов’язані повідомити:
повне найменування кредитора (у разі якщо взаємодію здійснює новий кредитор або колекторська компанія), своє повне найменування, номер телефону для здійснення зв’язку та адресу (електронну або поштову) для листування;
відомості про особу, яка здійснює взаємодію із споживачем, або зазначення про використання для взаємодії програмного забезпечення або технології, якщо взаємодія здійснюється без залучення працівника кредитодавця, нового кредитора чи колекторської компанії;
правову підставу взаємодії;
розмір простроченої заборгованості, неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит або відповідно до закону.
Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов’язані здійснювати фіксування кожної безпосередньої взаємодії із споживачем за допомогою відео- та/або звукозаписувального технічного засобу та обов’язково попередити про це споживача, а також зберігати всі носії інформації, на яких зафіксовано взаємодію із споживачем, протягом трьох років після такої взаємодії.
Крім того, колекторам забороняється:
з власної ініціативи взаємодіяти зі споживачами та іншими особами, визначеними законом, у період з 20.00 до 09.00, а також у вихідні, святкові і неробочі дні;
здійснювати дії по відношенню до споживача, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність ставлять під загрозу життя, здоров’я, ділову репутацію, а також використовувати погрози, шантаж, вчиняти інші незаконні (неправомірні) дії;
вводити споживача в оману; приховувати інформацію про номер контактного телефону, з якого здійснюється дзвінок або надсилається повідомлення споживачу, адресу або адресу електронної пошти, з якої надсилається повідомлення, про відправника поштового або електронного повідомлення; взаємодіяти зі споживачем більше двох разів на добу;
використовувати функцію (сервіс) автоматичного дозвону протягом більше 30 хвилин на добу;
використовувати на конвертах або повідомленнях, що надсилаються споживачу, зображення, що можуть бути сприйняті як такі, що містять погрозу, розміщувати на конвертах або повідомленнях відомості, що прямо чи опосередковано вказують на наявність заборгованості, використовувати написи “виконавчий документ”, “рішення про стягнення”, “повідомлення про виселення” тощо, а також найменування органів державної влади, у тому числі осіб, які здійснюють повноваження у сфері примусового виконання рішень;
повідомляти третім особам (крім осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію) про заборгованість споживача та взаємодіяти з ними та вчиняти інші протиправні дії.
вводити в оману щодо передачі питання про погашення простроченої заборгованості на розгляд суду, можливості застосування до боржника заходів адміністративного і кримінального переслідування.
будь-яким чином повідомляти третіх осіб (крім осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію) про заборгованість споживача або здійснювати взаємодію з цими особами таким чином, щоб їм стала відома або могла стати відомою інформація про заборгованість споживача, крім випадків взаємодії з особою, стосовно якої споживач надав згоду на передачу їй інформації про наявність простроченої заборгованості, а також інших випадків, передбачених законом;
вимагати від споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя, а також його роботодавця та/або інших осіб прийняти на себе зобов’язання щодо простроченої заборгованості, якщо інше не передбачено договором про споживчий кредит або законом;
вчиняти дії, що завдають шкоду репутації, у тому числі діловій репутації, споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, або погрожувати вчиненням таких дій;
вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж передбачено договором про споживчий кредит або законом;
за власною ініціативою будь-яким чином взаємодіяти із споживачем або його близькими особами, якщо споживач письмово, шляхом надання всіх належним чином оформлених підтвердних документів, повідомив, що його інтереси при врегулюванні простроченої заборгованості представляє його представник;
Чимало людей зіштовхуються з такою актуальною проблемою як незаконне звільнення.
Відтак, постає цілком логічне питання: яке звільнення вважається незаконним?
Відповідь на це питання ми сьогодні з Вами розглянемо. Окрім того, визначимо порядок звернення до суду у разі незаконного звільнення та з’ясуємо, чи є шанси поновитися на роботі і отримати компенсацію за вимушений «прогул».
Для початку, необхідно визначитись із терміном незаконне звільнення. Отож, будь-яке звільнення працівника без його згоди на інших підставах або з порушенням встановленого порядку і буде незаконним.
Нижче наведені найпоширеніші порушення трудового законодавства з боку роботодавців при звільненні:
Непоодинокі випадки, коли роботодавці самостійно ініціюють звільнення, але пропонуть працівникові написати заяву про звільнення за власним бажанням. З таким варіантом цілком логічно можна погодитись лише у випадку, коли дійсна причина звільнення (її формулювання) здатна «зіпсувати» вам трудову книжку (наприклад, якщо місце дисциплінарний проступок або звільнення провадиться по іншим неприємним мотивам). Але, якщо причина звільнення має усі ознаки незаконної, або взагалі вам невідома – на такий варіант погоджуватись не варто. Адже з таким формулюванням підстав розірвання трудового договору (за угодою сторін, за власним бажанням) ви істотно зменшуєте ймовірність судового захисту ваших прав. І, хоча, при розгляді таких справ суди повинні ретельно перевіряти мотиви, що слугували приводом для подачі заяви про звільнення, і, встановивши, що роботодавець змусив працівника подати заяву про звільнення з роботи, суд повинен визнати звільнення незаконним, довести такий примус буде вкрай важко.
Найпоширеніші порушення трудового законодавства при розірвання трудового договору з найманими працівниками пов’язані з юридичною необізнаністю посадових осіб та недостатнім знанням працівниками власних прав.
Крок перший: де оскаржити незаконне звільнення?
На сьогоднішній день майже єдиний варіант — звернення до суду.
Також можна звернутися зі скаргою до державного інспектора з праці. Ці посадові особи мають право проводити позапланові перевірки щодо дотримання законодавства про працю, видавати роботодавцю обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень, притягувати порушників до відповідальності. Але для відновлення на роботі, а тим більше для стягнення заробітної плати та (або) компенсації моральної шкоди, в разі, якщо роботодавець не визнає свої дії незаконними, вам буде рекомендовано звернутися до суду.
