ПДР УКРАЇНИ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАБОРОНУ ЗУПИНКИ НА ТРОТУАРІ, ЩО СТВОРЮЄ ПЕРЕШКОДУ ДЛЯ РУХУ ПІШОХОДІВ

Позивач просила суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення, якою її визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до обставин справи інспектором винесено постанову у справі про адміністративне порушення, згідно з якою позивач здійснила зупинку на тротуарі, чим створила перешкоду для руху пішоходів, та порушила п.п. 15.10 (д) ПДР України.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом.

Проте ВС з висновками судів не погодився, а оскаржену позивачем постанову скасував.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій був застосований Закон, який не підлягав застосуванню, а саме — частина перша статті 122 КУпАП, що є наслідком скасування судових рішень.

Положеннями частини першої статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

ВС нагадав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об’єктивна сторона правопорушення; суб’єкт правопорушення; суб’єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Відповідно до оскарженої постанови особу притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п.15.10 (Д) ПДР України, оскільки вона здійснила зупинку на тротуарі, чим створила перешкоду для руху пішоходів.

ВС звернув увагу, що п.15.10 ПДР України встановлюється заборона стоянки, а не зупинки. А ПДР України не передбачено заборону зупинки на тротуарі, що створює перешкоду для руху пішоходів.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не конкретизовано об’єктивну сторону правопорушення, а саме, не встановлено, за яке саме порушення правил дорожнього руху позивача притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, притягнення позивача до відповідальності за вказаною статтею суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що невірне зазначення порушення ПДР України не спростовує факту вчинення самого правопорушення, оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правила зупинки, яке не передбачене ПДР України (постанова від 28.11.2018 у справі №727/3774/17).