Відповідальність власника за шкоду, спричинену собаками: практика ВС

Суди визнали власника розплідника собак винуватим у необережному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, тобто за ст. 128 КК України, оскільки він залишив утримуваних ним собак сторожової породи на самовигулі на території свого домоволодіння, знаючи про можливість збоїв у роботі електричних воріт огорожі, не забезпечив надійного їх зачинення або не помістив собак у вольєр, внаслідок чого собаки самовільно вийшли на вулицю і напали на потерпілу, нанесли їй не менше 51 укусу, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що оскільки собаки перебували за межами домоволодіння, тобто на вулиці, поза контролем чи безпосереднім наглядом власників, то вони вважаються безпритульними, а тому склад злочину, передбачений ст. 128 КК України, відсутній. На думку захисту, потерпіла повинна була, побачивши собак на вулиці за межами домоволодіння, вибрати інший шлях, однак цього не зробила і діяла на власний страх і ризик, що призвело до таких наслідків.

За матеріалами справи на час події собаки дійсно перебували за межами домоволодіння, де вони утримувалися, однак ці собаки не були безпритульними з огляду на те, що вони мали господарів та місце утримання, яке було залишено ними не з волі таких господарів. Оскільки саме засуджений є власником заводу / розплідника, де собаки були зареєстровані й утримувались, то він повинен нести відповідальність за завдані тілесні ушкодження як власник джерела підвищеної небезпеки, якими є собаки. Зважаючи на ці обставини, на власника покладаються додаткові обов’язки, пов’язані з вчиненням дій для забезпечення безпеки оточуючих осіб (які контактують із такими собаками), та враховувати можливі ситуації як несанкціонованого доступу, так і самостійного виходу такого джерела (собак) за межі вольєра чи домоволодіння.

Саме в цьому зв’язку засуджений допустив грубу недбалість у виді нестворення належних умов для утримання трьох собак, що стало підставою їх вільного виходу за межі території домоволодіння та надалі нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Крім того, суд не встановив, що потерпіла здійснювала якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собак.

Верховний Суд погодився з кваліфікацією дій засудженого за ст. 128 КК України, залишаючи в цій частині рішення судів попередніх інстанцій без зміни.

Постанова ККС ВС від 28 серпня 2024 року у справі № 359/5501/22 (провадження № 51-1639км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121321022.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.