ЗЕМЕЛЬНИЙ СЕРВІТУТ НЕ БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО, ЯКЩО НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАЙНА ЗУМОВЛЕНА ДІЯМИ САМОГО ПОЗИВАЧА

Позивач просив суд встановити земельний сервітут, оскільки для того щоб наблизитись до свого будинку для заїзду і зупинки він вимушений використовувати земельну ділянку відповідача. Зазначав, що позбавлений можливості тимчасово здійснити паркування автомобілю, щоб доставити і розвантажити речі та під’їзд будь-якої екстреної служби до його будинку також неможливий, а тому просив встановити земельний сервітут, для заїзду та тимчасової зупинки транспортного засобу із використання земельної ділянки відповідача.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, оскільки право позивача (як співвласника житлового будинку) на користування житловим будинком є обмеженим, а під’їзд до будинку є неможливим без заїзду на частину земельної ділянки, яка належить відповідачу.

Інших висновків дійшов суд апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд зазначив, що доводи позивача щодо необхідності встановлення сервітуту зводяться до забезпечення йому певного рівня комфорту в користуванні майном. Суд вказав на те, що позивач не довів реальної неможливості користування майном, для встановлення сервітуту — того, що відсутність заїзду у двір будинковолодінь створює йому перешкоди у використанні і обслуговуванні належного йому майна.

Судами у цій справі було встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами і належні їм будинки мають спільну стіну. Житловий будинок в якому позивач має частку віддалений від дороги і до нього існує прохід між житловим будинком і гаражем відповідача шириною 1,73 м, а зі сторони воріт 2 м.

Сервітут, який просить встановити позивач, полягатиме лише в тому, що позивач зможе заїхати у двір з проїзної частини вулиці, що зменшить відстань для заносу продуктів, речей, тощо до 10 метрів, оскільки проїзд до належного йому будинку є неможливим.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що між сторонами з 2007 року існують неприязні стосунки, через те, що позивач або його батько неодноразово залишали автомобіль в заїзді, чим створювали відповідачу перешкоду у виїзді з гаражу та в доступі до нього та ігнорували прохання відповідача звільнити заїзд.

Апеляційний суд зауважив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом встановлено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

А обов’язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Тому позивач повинен надати суду докази того, що обслуговування та користування будинковолодінням є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу позивача залишив без задоволення (17.01.2019 у справі № 607/12777/17).