Жорстоким поводженням може визнаватися навіть крик на підлеглого

Коли мінімальний рівень прояву жорсткості може спричинити застосування ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод? Навіть тоді, коли до насилля вдалися керівники жертви, а правоохоронні органи не побачили підстав для відкриття кримінального провадження.
Суворе керівництво
Інакше начальника, який не хотів, щоб заявниця у справі «Hovhannisyan v. Armenia» написала зауваження на його звіт, і не назвеш. Не хотів так сильно, що налякав її своїм криком настільки, що жінка намагалася втекти й зачинитись у власному кабінеті. На жаль, їй цього зробити не вдалось, а керівник силою, погрозами та за допомогою особистих образ змушував віддати спірні папери.

Їй нічого не залишилось, окрім як кликати на допомогу. На крик прибіг заступник начальника відділу. Аїда Ованесян не знала, що в той самий час загроза помножилася на 2. Чоловіки схопили її за руки, намагалися вирвати зловісний документ і довели жінку до втрати свідомості. Такий неочікуваний наслідок, імовірно, був пов’язаний з тим, що вона має проблеми із серцем.
Унаслідок конфлікту, який стався в Міністерстві екології Вірменії, А.Ованесян 2 тижні перебувала на лікарняному та
звернулася до поліції. Проведена експертиза підтвердила, що над жінкою вчинили насилля. Утім, для суду це не виявилось очевидним доказом.
Після початку розгляду заяви керівники поквапилися відбілити себе та свої дії. Вони звернулися до поліції та заперечили твердження заявниці, зазначили, що ударів їй не завдавали, за руки не тримали, а звідки в неї з’явилися синці — й гадки не мають.
У відповідь А.Ованесян продовжувала наполягати на тому, що дії начальника та його заступника призвели до її травмування. До того ж після того, як жінка звернулася по захист, підозрювані, за її словами, розпочали серію моральних знущань з неї. Створили в колективі нездорову атмосферу, змусили співробітників уникати її та ігнорувати. Після другої заяви постраждала чекала відповіді слідчого цілий місяць.
Урешті-решт той вирішив, що їй просто примарились описані події, та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Судження й закон
Після невдачі з доведенням власної позиції в органах слідства та в прокуратурі А.Ованесян із проігнорованими результатами судово-медичної експертизи звернулася до районного суду.
Проте й там її спіткала бездіяльність. Перша інстанція зазначила, що доводи випливають із суб’єктивної інтерпретації подій та заходів, ужитих щодо неї. Апеляційний суд доповнив попереднє рішення тим, що аргументи А.Ованесян із приводу обставин інциденту незрозумілі та суперечливі, не підтверджені іншими доказами. Зрозуміло, що потенційні свідки боялися піти супроти керівництва.

Відразу ж замайоріли помітні порушення
процедури, передбаченої законодавством для таких ситуацій. По-перше, слідчий перевищив визначені строки розгляду заяви в трикратному розмірі. По-друге, робота зі свідками та попередження їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, швидше за все, не проводилась, оскільки очевидців не допитували під присягою.
Зрозуміло, що положення про державну службу Вірменії також не допускало дій керівництва, які призводять до втрати свідомості та залишають синці на тілі.
На трактування «суб’єктивного сприйняття дійсності» норми чинного закону не вплинули. Утім, у Страсбурзі заступилися за жертву ієрархічної системи.
З точністю до навпаки
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.07.2018 зазначив, що для підпадання під дію ст.3 конвенції достатньо прояву мінімального рівня жорстокості. І в деяких випадках при вирішенні такого роду питань до уваги мають братися вік, стать і стан здоров’я потерпілого.

На відміну від вірменської юстиції, ЄСПЛ визнав скаргу заявниці обґрунтованою та аргументованою, дійшов висновку, що начальство поводилося з нею жорстоко.

Разом з тим Суд констатував, що державні органи не дали належної оцінки заяві. Очевидно, розслідування не проводилося, показань у підлеглих, які боялися втратити роботу, не відібрали. А протиріч і розбіжностей у заяві одного з керманичів просто не помітили. Та й очільник апарату міністерства також не вжив жодних заходів, аби розібратись у тому, що сталось.
Отже, виривання з рук звіту та непритомність особи, яка його відстоювала, визнано порушенням ст.3, хоч і на мінімальному рівні.

А.Ованесян отримає €3000 як компенсацію за моральні страждання. Щоправда, керівники навряд чи опиняться на лаві підсудних чи матимуть дисциплінарні стягнення, оскільки після тих подій пройшло понад 5 років.